ПОСЛУГИ ПО НАЛАГОДЖЕННЮ ВИРОБНИЦТВА ПІНОБЕТОНУ, МІНІМІЗАЦІЇ ВИТРАТ, ПІДВИЩЕННЮ ЯКОСТІ ВИРОБІВ. ДОБАВКА ПРИСКОРЮВАЧ «КОМПЛЕКС К-2» ТА ПІНОУТВОРЮВАЧ «КОМПЛЕКС К-13» ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ТРІЩИНОСТІЙКІСТЬ, МІЦНІСТЬ, ТЕПЛОПРОВІДНІСТЬ ПІНОБЕТОНУ ВІДПОВІДНИХ МАРОК Д400-Д1200, ВИРІШУЮТЬ КОМПЛЕКС ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ В ПРОЦЕСІ ВИРОБНИЦТВА ПІНОБЕТОНУ

На даний час все частіше рекламується обладнання для виготовлення неавтоклавного пінобетону, – матеріалу, виробництво якого просте наче випічка млинців. Виробники обладнання, рекламуючи власні розробки з метою просування своєї продукції на ринок не попереджають потенційних покупців та майбутніх виробників неавтоклавного пінобетону про ті майбутні труднощі, з якими їм доведеться зіткнутися. Придбане обладнання, типові регламенти штамповані на всі випадки життя, склади пінобетону витягнуті з інтернету, ще не гарантують виробництво якісної продукції. На шляху реалізації планів створення власного виробництва виникне достатньо труднощів і проблем однією з яких, навіть не найскладнішою, буде виявлення тріщин в неавтоклавному пінобетоні. 
Тріщини, на жаль, є найбільш поширеним дефектом неавтоклавного пінобетону, виготовленого за використання портландцементу в якості в’яжучого. В нормативній документації усадка неавтоклавного пінобетону при висиханні нормується і не повинна перевищувати 3,0мм/м для марок бетонів по середній щільності Д400 – Д1200 (ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ДСТУ Б В. 2.7-45-96 Будівельні матеріали. Бетони ніздрюваті. Технічні умови п.4.1.7). Наявність тріщин також регламентована нормативним документом – «Число блоков с трещинами, пересекающими более двух граней, а также блоков с трещинами по четырем граням не должно быть в сумме более 5% партии (ГОСТ 21520-89. Блоки из ячеистых бетонов стеновые мелкие. Технические условия 2. Приемка п.2.4). 
Тріщини в пінобетоні можна поділити на усадочні, тобті ті, що виникли в процесі тверднення й зберігання, та деформаційні, тобто ті, що виникли в умовах експлуатації. 
Тріщини в неавтоклавному пінобетоні можуть з’явитися, як одразу після виготовлення виробів та конструкцій, так і в процесі зберігання, і через значний проміжок часу (місяць та більше) вже в процесі експлуатації, коли пінобетон вже укладено в конструкцію. Ширина розкриття тріщин може складати, як десяті частини міліметру внаслідок усадки цементного каменю в процесі тверднення, так і більше міліметра при експлуатації пінобетону в конструкціях. 
Найпоширеніший вид тріщин неавтоклавного пінобетону – усадочні тріщини. Особливістю пінобетону, на відміну від важкого цементного бетону, є необерненість усадочних деформацій, котрі протікають в складно напружених прошарках цементного каменя, який оточує повітряні бульбашки. 
На виникнення та розвиток усадочних тріщин в пінобетоні впливають наступні основні фактори, пов’язані: 

  • – зі складом пінобетону (витратами цементу, водоцементним або водотвердим відношенням, наявністю та видом поверхнево активних речовин, як піноутворювача, так і пластифікаторів, прискорювачів тверднення – солей електролітів і т.д.); 
  • – видом та якістю в’яжучого; 
  • – видом та якістю кремнеземистого компоненту; 
  • – умовами й параметрами тверднення (тверднення в умовах природнього середовища приміщення або наявність теплової чи тепловологої обробки пінобетону); 
  • – умовами зберігання (кількістю залишкової вологи та експлуатаційною вологістю, дії вологи, тобто почерговим зволоженням-висиханням, коливаннями вологості та середньодобової температури); 
  • – умовами експлуатації (якістю кладки, маркою кладочного розчину й товщиною кладочного шва); 
  • – габаритними розмірами віробів та конструкцій або модулем поверхні; 
  • – щільністю, міцністю (проектною та фактичною); 
  • – структурою коміркової пористості. 

Дія всіх вищезгаданих факторів не може бути визначена простим сумуванням кожного з них, оскільки вони діють незалежно одне від одного, ускладнюючи можливість прогнозування виникнення усадочних деформацій та їх величин, а також ускладнюючи проведення технологічних заходів по недопущенню виникнення тріщин чи мінімізації їх прояви в готових виробах. 
Наведемо один простий приклад. До складу практично всіх синтетичних піноутворювачів російського виробництва входить триетаноламін – продукт для реакції нейтралізації соляної кислоти, що виникає в процесі взаємодії спиртів та хлорсульфонової кислоти в технологічному процесі отримання алкілсульфатів – основи піноутворюючих речовин, і тільки спеціалісти знають про негативний вплив триетаноламіну на твердіючі цементні системи.

«…Триэтаноламин увеличивает и усадочные деформации бетона …» (Добавки в бетон. Справочное пособие под редакцией В.С. Рамачандрана. Москва. Стройиздат 1988 с.74)

Тобто виробники неавтоклавного пінобетону, використувуючи піноутворювачі російського виробництва на основі алкілсульфатів первинних або вторинних спиртів, враховуючи їхню не високу вартість при достатньо помірних витратах і не підозрюють про ті додаткові труднощі (до вже існуючих у вигляді некондиціонованого та забрудненого наповнювача високої водовживаності і т.д.), котрі вони самі собі створюють в процесі виробництва.
Наведемо другий простий приклад. На одному з заводів м. Києва, що виготовляє неавтоклавний пінобетон, партія пінобетону була прийнята ОТК та направлена на об’єкт будівництва. Будівельниками була виконана кладка блоків, яка викликала тріщини в блоках по контакту кладки й блоків. Виявилось, що був заказаний кладочний розчин для виконання кірпічної кладки, а не укладки пінобетону. При виконанні кладки

«швы должны быть тщательно разделаны. Многочисленные наблюдения показывают, что разрушение блоков обычно начинается вблизи швов, и качество их выполнения оказывает значительное влияние на долговечность кладки» (Куатбаев К.К Ройзман П.А. Ячеистые бетоны на малокварцевом сырье Москва Стройиздат. с.178).

Виготовлення неавтоклавного пінобетону підвищеної тріщиностійкості достатньо складна задача, пов’язана з більшою кількістю важковраховуваних факторів, одним з яких є забезпечення високої культури виробництва. Обирати технологічне обладнання, комплектувати його для певного способу виробництва, аналізувати й обирати матеріали, підбирати склади, умови виготовлення, тверднення, зберігання та експлуатації для конкретних умов повинні кваліфіковані спеціалісти-технологи, оскільки технологія виготовлення неавтоклавного пінобетону на порядок складніша, ніж технології виготовлення важкого бетону, скажімо, тієї самої тротуарної плитки, котра у багатьох виробників рідко витримує після укладки три зими не посиплячись.
Рекомендовані російськими розробниками вмісти за використання добавок, які розширюються на основі глиноземистого цементу для зниження усадочної деформації для рядових виробників пінобетону скоріше екзотика, а ніж реальність, а використання в якості армуючого волокна поліпропиленової фібри призведе до значного подорожчання готового продукту.
Нам вдалося, завдяки оптимально підібраній рецептурі добавок прискорювача тверднення «КОМПЛЕКС К-2» та піноутворювача «КОМПЛЕКС К-13» використовуючи власні технологічні розробки, які враховують взаємозв’язки вище перераховані фактори, та завдяки додатковим резервам технології у вигляді безпосереднього й кваліфікованого навчання персоналу, який задіяний при виробництві неавтоклавного пінобетону на ряді підприємств України та у приватних виробників налагодити виробництво неавтоклавного пінобетону в блочному виконанні марок по середній щільності Д400…Д800, підвищити його тріщиностійкість без суттєвих додаткових матеріальних затрат.
Добавки прискорювач «КОМПЛЕК К-2» та піноутворювач «КОМПЛЕКС К-13» завдяки своїм властивостям вирішують низку питань при виготовленні пінобетону, з якими зіштовхуються початківці цього бізнесу та професіонали, підвищуючи при цьому якість виробів та нарощуючи об’єми виробництва.
Якщо у Вас виникли труднощі з виробництвом пінобетону, які пов’язані не лише з утворенням тріщин, а й з питаннями міцності, теплопровідності, оптимізації складу, мінімізації затрат ми завжди готові провести кваліфіковану консультацію з виїздом на місце виробництва.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *